🌐 Українська
EnglishالعربيةБългарскиবাংলাBosanskiČeštinaDanskDeutschΕλληνικάEspañol (España)Español (Latinoamérica)EestiSuomiFilipinoFrançaisहिन्दीHrvatskiMagyarBahasa IndonesiaItaliano日本語한국어LietuviųLatviešuМакедонскиBahasa MelayuNorsk bokmålNederlandsPolskiPortuguês (Brasil)Português (Portugal)RomânăРусскийSlovenčinaSlovenščinaShqipSrpskiSvenskaไทยTürkçeУкраїнськаاردوTiếng Việt简体中文繁體中文
Endurance

Тренування човникового бігу: ВІІТ проти ігор на зменшених майданчиках

Бігове високоінтенсивне інтервальне тренування забезпечує кращий приріст човникової витривалості та лінійного спринту порівняно з виключно іграми на зменшених майданчиках. Ігри на зменшених майданчиках не поступаються ВІІТ в адаптаціях максимальної аеробної продуктивності, тоді як повторне спринтерське тренування передусім розвиває прискорення та здатність до повторних спринтів.

Останнє оновлення: 2026-09-12

Determinants of Shuttle-Based Aerobic Performance

Спортсмени ігрових видів спорту на полях та майданчиках здебільшого покладаються на інтервальну човникову витривалість, а не на безперервну лінійну аеробну продуктивність. Човникові тести — такі як Yo-Yo Intermittent Recovery Tests (Yo-Yo IR1 та IR2), 20-метровий човниковий біг (20m MFT) і 30–15 Intermittent Fitness Test (30–15 IFT) — оцінюють не лише максимальне споживання кисню (V˙O2max) та максимальну аеробну швидкість (MAS), але й здатність до багаторазових прискорень, гальмувань та біомеханіку зміни напрямку руху (COD) на 180° [1, 8, 15].

Для побудови ефективних тренувальних програм кондиційної підготовки необхідно розуміти, як різні модальності тренувань впливають на лінійну швидкість, анаеробний швидкісний резерв (ASR = максимальна швидкість спринту − MAS) та здатність до інтервального відновлення [18].

Running-Based High-Intensity Interval Training (HIIT)

Бігове ВІІТ дає змогу точно калібрувати зовнішню інтенсивність навантаження, використовуючи такі орієнтири, як MAS, швидкість у тесті 30–15 IFT (VIFT) або ASR [9, 18]. До поширених форматів належать:

  • Тривалий ВІІТ (Long HIIT): 90–105% MAS тривалістю 1–6 хвилин [18].
  • Короткий ВІІТ (Short HIIT): 100–130% MAS тривалістю 15–60 секунд [18].
  • Спринтерське інтервальне тренування (SIT): супрамаксимальні відрізки по 15–45 секунд із 2–4 хвилинами пасивного відновлення [18].

У метааналітичних дослідженнях тренованих юних спортсменів (рівень McKay ≥2) програми на основі ВІІТ забезпечили суттєве покращення VIFT (SMD = 1,13, 95% ДІ [0,63, 1,63]) та показників польової інтервальної човникової витривалості (Yo-Yo IR1/IR2, 20m MFT: SMD = 0,65, 95% ДІ [0,07, 1,23]), поряд із відчутним зростанням V˙O2max (SMD = 0,65) та швидкості зміни напрямку руху (SMD = -0,54) [8]. У спортсменок командних видів спорту ВІІТ з інтенсивністю 80–100% HRmax призводив до стабільного підвищення V˙O2max (ES від 0,19 до 1,08), швидкості COD (ES від 0,34 до 0,88) та здатності до повторних спринтів (RSA: ES від 0,32 до 0,64) [5].

Мережевий метааналіз порівняння методів кондиційного тренування у футболістів продемонстрував, що бігове ВІІТ посіло перше місце за ефективністю покращення результатів у човниковому тесті Yo-Yo IR1 (SUCRA = 86,2; SMD = 0,78, p = 0,001) та V˙O2max (SUCRA = 74,3; SMD = 0,53, p = 0,007) [7].

Running-Based HIIT vs. Small-Sided Games (SSGs)

Ігри на зменшених майданчиках (SSG) поєднують високе кардіоваскулярне навантаження з техніко-тактичними діями, природно вимагаючи багаторазових прискорень і гальмувань [9, 10]. У юних спортсменів командних видів спорту підготовка за допомогою SSG суттєво покращує максимальну аеробну продуктивність (SMD = 0,78), інтервальну високоінтенсивну витривалість (SMD = 1,05), спринтерське прискорення (SMD = -0,55) та здатність до зміни напрямку руху (SMD = -0,85) [1]. У нетренованих молодих людей гандбольні SSG (з підтриманням ЧСС >85% HRmax) збільшили V˙O2max приблизно на 7 мл·кг⁻¹·хв⁻¹ і покращили результати в 20m MFT так само ефективно, як і бігове ВІІТ на доріжці [10].

Однак за прямого порівняння в контрольованих дослідженнях бігове ВІІТ демонструє відчутні переваги у показниках специфічних човникових тестів:

  • У метааналізі 17 РКД за участю юнаків-спортсменів командних видів спорту ВІІТ продемонстрував статистично вищу ефективність у порівнянні з SSG щодо приросту результатів у Yo-Yo IR1 (SMD = 0,42, 95% ДІ [0,09, 0,74], I2=0%), тоді як адаптації V˙O2max (SMD = 0,05), VIFT (SMD = 0,24) та COD (SMD = 0,00) залишалися співмірними між двома модальностями [2].
  • Бігове ВІІТ суттєво перевершує SSG за адаптаціями лінійного спринту (міжгруповий ES = 0,42, p = 0,012), тоді як жодна з цих модальностей не призводить до надійного збільшення висоти вертикального стрибка без додавання цільових силових тренувань [3].

Поєднання інтервалів на основі MAS із тренуваннями у форматі SSG є надзвичайно ефективним: 12-тижневе втручання показало, що як комбінація MAS з SSG, так і суто MAS забезпечили значний приріст дистанції в Yo-Yo IR1 та V˙O2max у порівнянні зі стандартною тренувальною програмою (p = 0,001) [4]. Навпаки, неструктуроване одночасне застосування ВІІТ та SSG в межах одних і тих самих мікроциклів може погіршити результати у спринті (20-метровий спринт SMD = 1,84, p = 0,002), якщо загальний обсяг і втома не контролюються належним чином [7].

Linear HIIT vs. Change-of-Direction (COD) HIIT

Оскільки човникові тести на витривалість містять розвороти на 180°, включення змін напрямку руху до структури ВІІТ досліджується досить часто [13, 15]. Додавання розворотів на 180° збільшує метаболічну та механічну вартість бігу; стандартне коригування програми зазвичай передбачає зменшення бігової дистанції інтервалу на 2–3% на кожну зміну напрямку (наприклад, сумарне скорочення дистанції приблизно на 7% при трьох розворотах на 180°) задля підтримання еквівалентної запланованої інтенсивності [15].

У висококваліфікованих футболісток порівняння прямолінійних інтервалів (HIIT LIN) з інтервалами з трьома розворотами на 180° (HIIT COD) показало, що обидва формати забезпечили однакове статистично значуще покращення спринтерської швидкості на 10–30 м, спритності (Pro-agility, Zig-zag), RSA, V˙O2max та VIFT, причому HIIT COD не мав переваг над лінійним бігом [13]. Проте вища щільність COD на один робочий інтервал (наприклад, три розвороти проти одного) раніше демонструвала більший приріст аеробних показників та здатності до повторних спринтів у спортсменів на майданчиках [13]. Під час короткочасних ударних мікроциклів висока щільність ВІІТ може прискорити зростання результатів у 30–15 IFT, хоча й не покращує економічність бігу [17].

Repeated Sprint Training (RST)

Повторне спринтерське тренування (RST; тривалість спринту <10 с, відновлення <60 с за інтенсивності 85–100% максимальної швидкості спринту) спрямоване на розвиток нервово-м'язової потужності, прискорення та ресинтезу фосфокреатину [11, 18]. Метааналітичні дані свідчать, що RST ефективно покращує лінійне прискорення та швидкість (10-метровий спринт ES = 1,01; 20-метровий спринт ES = 0,80), швидкість COD (ES = 0,60) та найкращий час у серії повторних спринтів (ES = 0,48) у молодих спортсменів [11]. RST також достовірно підвищує загальну здатність до повторних спринтів у тренованих юнаків (SMD = -0,70) [8].

Втім, застосування виключно RST недостатньо для максимізації аеробної швидкості чи човникової витривалості: воно не забезпечує статистично значущого приросту максимальної аеробної продуктивності порівняно з контрольною групою [11].

Blood Flow Restriction (BFR) Combined with Interval Training

Поєднання інтервальних тренувань із обмеженням кровотоку (IT+BFR) може бути потужним стимулом для підвищення максимальної аеробної швидкості та аеробної потужності [19]. Метааналіз 24 досліджень виявив, що IT+BFR забезпечує більший приріст MAS (g = 0,74, I2=0%) та V˙O2max (g = 0,63) порівняно з інтервальними тренуваннями без оклюзії, поряд із покращенням часу до настання виснаження (g = 1,26) і середньої потужності у 30-секундному тесті Вінґейта (g = 0,70) [19]. Метарегресійний аналіз свідчить, що ці адаптації залежать від розмірів манжети: для досягнення значущого ефекту мінімальна ширина манжети має становити не менше 8,23 см [19].

Summary of Comparative Efficacy

  1. Yo-Yo IR та інтервальна човникова витривалість: структуроване бігове ВІІТ забезпечує найвищі показники розміру ефекту і стабільно перевершує окремо застосовані SSG (перевага SMD = 0,42 для Yo-Yo IR1) [2, 7, 8].
  2. Аеробна потужність (V˙O2max та MAS): як бігове ВІІТ, так і SSG викликають значні покращення, водночас бігове ВІІТ дозволяє точно дозувати навантаження в діапазоні 100–130% MAS [2, 9, 18]. IT+BFR слугує дієвим доповненням для подальшого підвищення MAS (g = 0,74) [19].
  3. Перенесення на спринт та зміну напрямку руху: бігове ВІІТ і RST ефективно розвивають лінійну швидкість та прискорення [3, 8, 11]. Додавання розворотів COD до інтервалів ВІІТ є доцільним за умови коригування дистанції (~2–3% скорочення на кожен розворот на 180°), хоча лінійний ВІІТ забезпечує зіставний трансфер на показники польової підготовленості [13, 15].

Джерела

Рецензовані статті

  1. Han Xu, Tao Li, Weihuan Xing, Jiakang Zhu, Zirui Zhang, Zezhao Chen (2026). Comparative effectiveness of training interventions on VO2max in male soccer players: a systematic review and network meta-analysis.. BMC Sports Science, Medicine and Rehabilitation. doi:10.1186/s13102-026-01820-8 0 цитувань
  2. Fengming Zhang, Yang Liu, Jiale Liu, O. Yeremenko, Lei Shi (2026). Comparative effects of high-intensity interval training and small-sided games on physical fitness in male adolescent team-sport athletes: a systematic review and meta-analysis. BMC Sports Science, Medicine and Rehabilitation. doi:10.1186/s13102-026-01729-2 0 цитувань
  3. N. Trotta, Italo Sannicandro, Johnny Padulo (2025). Effectiveness of small-sided games vs high-intensity interval training on physical fitness in female soccer players: a systematic review and meta-analysis.. British Medical Bulletin. doi:10.1093/bmb/ldaf023 1 цитувань
  4. Yang Liu, Fengming Zhang, Shanshan Kong, Mykola Bezmylov, Ertao Yan (2026). Effects of small-sided games training on physical performance in youth team-sport athletes: a systematic review and meta-analysis. Frontiers in Physiology. doi:10.3389/fphys.2026.1803471 1 цитувань

Вебджерела

  1. Effects of small-sided games training on physical performance ...
  2. Comparative effects of high-intensity interval training and ...
  3. Effects of Small-Sided Games vs. Running-Based High- ...
  4. An Effective Method of Aerobic Capacity Development: Combined ...
  5. Effects of High-Intensity Interval Training (HIIT) on Physical ... - PMC
  6. (PDF) The Acute Effects of Short-Bout High-Intensity Interval ...
  7. Comparative efficacy of different training modes on physical fitness ...
  8. Effects of high-intensity interval training on physical fitness in trained ...
  9. Small-Sided Games vs. Running-Based High-Intensity ...
  10. Comparing The Effects of Small-Sided Handball Games and ...
  11. The effect of repeated-sprint training on performance outcomes in ...
  12. Improving Acceleration and Repeated Sprint Ability in Well-Trained ...
  13. Effects of linear and change of direction high-intensity interval ...
  14. Can Running Speed and Aerobic Endurance Be Affected ...
  15. Interval training for team sport: straight up or round the ...
  16. (PDF) Effects of linear and change of direction high-intensity interval ...
  17. High-intensity Interval Training Shock Microcycle Improves Running ...
  18. Applying HIIT Training for In-Season Conditioning in Team Sports
  19. Physiological adaptations and performance enhancement ... - PMC
  20. Individualizing Basketball-Specific Interval Training Using Anaerobic ...

Пов'язані дослідження

EnduranceТренування на 5 км і відновлення для бігунів категорії «майстерс»

Бігуни категорії «майстерс» досягають оптимальної адаптації до дистанції 5 км завдяки поєднанню поляризованого розподілу інтенсивності тренувань, важких силових навантажень і цільових інтервалів. Оскільки з віком сповільнюються нейром'язове відновлення та повернення вибухової сили, розвивальні тренування слід обмежити двома на тиждень з інтервалом 48–72 години.

EnduranceБіг із перервами на ходьбу чи безперервний біг при поверненні до тренувань

Структуровані інтервали бігу й ходьби знижують пікові вертикальні сили реакції опори, навантаження на м'язи під час гальмування та післятренувальну крепатуру порівняно з безперервним бігом, зберігаючи при цьому аеробний стимул і темп. Проте інтервали ходьби змінюють патерни активації м'язів, збільшуючи пропульсивне навантаження на камбалоподібний м'яз, що вимагає поступової прогресії задля уникнення перевантаження непідготовлених тканин.

EnduranceТренування та відновлення між двома марафонами з інтервалом у чотири тижні

Між двома марафонами з інтервалом у чотири тижні бігунам слід надати пріоритет активному відновленню та поповненню запасів глікогену в перші два тижні, після чого провести коротке підведення (тейпер) зі зниженням обсягу на 41–60% за змагальної інтенсивності. Головне обмеження полягає в тому, що фізіологічне відновлення триває до чотирьох тижнів, залишаючи бігунів вразливими до прихованої нейром'язової втоми та стресових травм кісток.

EnduranceОптимальний баланс інтервального та рівномірного бігу

Поєднання приблизно 75–80% низькоінтенсивного рівномірного бігу з 15–20% високоінтенсивних інтервалів забезпечує максимальний приріст VO2max у тренованих бігунів під час коротких тренувальних циклів. Проте для бігунів-аматорів і контрольних забігів на час такий поляризований баланс не має помітних переваг над пірамідальним розподілом, що включає біг на помірному пороговому рівні.

EnduranceЯк побудувати інтервали для підвищення критичної потужності

Щоб підвищити критичну потужність (CP), а не покладатися на анаеробну працездатність, інтервальні тренування мають максимізувати час у зоні високої інтенсивності, одночасно забезпечуючи відновлення суворо нижче CP. Короткі мікроінтервали (як-от 30 с / 15 с) і формати зі спадною тривалістю інтервалів дозволяють накопичити більше часу біля максимального споживання кисню, ніж традиційні довгі інтервали. Проте відновлення анаеробної роботи сповільнюється з кожним сетом, що вимагає достатнього зниження потужності під час відпочинку для запобігання передчасному виснаженню.

EnduranceЛегкий біг чи інтервали: оптимальний баланс тренувань для бігу на 5 км

Для бігунів на 5 км оптимальний розподіл інтенсивності тренувань становить приблизно 75–80% низькоінтенсивного аеробного обсягу та 15–20% високоінтенсивної інтервальної роботи. Перехід від пірамідального розподілу під час базової підготовки до поляризованого перед змаганнями максимізує аеробну потужність і покращує результат у день старту.

EnduranceКритична швидкість плавання: точність порогу та побудова інтервалів

Критична швидкість плавання (CSS), розрахована за результатами запливів на 400 і 200 м, є надійним тренувальним показником, але завищує максимальний стабільний стан лактату приблизно на 5,3%, що вимагає коригування темпу для справжніх порогових тренувань. Ефективний розвиток темпу поєднує порогові серії з коротким відпочинком, гліколітичні буферні повторення та спринтерські інтервали з тривалим відпочинком у межах структурованого розподілу інтенсивності тренувань.

EnduranceЧергування бігу й ходьби проти безперервного бігу після перерви

Структуровані інтервали бігу й ходьби дають механічну та клітинну перевагу над безперервним бігом, використовуючи вікна клітинної сигналізації для синтезу колагену та утримуючи напруження тканин нижче порогу пошкодження. Проте, хоча інтервальне навантаження знижує гостру втому й початкові сплески травматизму, довгострокова профілактика травм залежить від об'єктивних силових критеріїв і суворо контрольованого щотижневого прогресу обсягу.

Категорії