🌐 Українська
EnglishالعربيةБългарскиবাংলাBosanskiČeštinaDanskDeutschΕλληνικάEspañol (España)Español (Latinoamérica)EestiSuomiFilipinoFrançaisहिन्दीHrvatskiMagyarBahasa IndonesiaItaliano日本語한국어LietuviųLatviešuМакедонскиBahasa MelayuNorsk bokmålNederlandsPolskiPortuguês (Brasil)Português (Portugal)RomânăРусскийSlovenčinaSlovenščinaShqipSrpskiSvenskaไทยTürkçeУкраїнськаاردوTiếng Việt简体中文繁體中文
Endurance

Чи відповідають зони резерву пульсу реальним метаболічним порогам?

Зони резерву пульсу за формулою Карвонена узгоджуються з метаболічними порогами на рівні популяції, однак індивідуальні вентиляційні та лактатні пороги суттєво різняться. Оскільки порогові значення пульсу мають широкий діапазон залежно від рівня тренованості та статі, фіксовані відсоткові зони часто неправильно класифікують індивідуальну інтенсивність навантаження.

Останнє оновлення: 2026-10-31

Формули резерву пульсу (HRR), розраховані за методом Карвонена, дають приблизну популяційну оцінку метаболічної потужності роботи, але вони часто не збігаються з індивідуальними вентиляційними та лактатними порогами [2, 17]. Хоча середні показники груп демонструють закономірні тенденції, індивідуальні порогові значення частоти серцевих скорочень (ЧСС) суттєво відрізняються залежно від рівня тренованості, статі та стану здоров'я [8, 11, 19]. Суворе дотримання стандартних відсотків HRR часто призводить до того, що атлети та клінічні популяції тренуються у вищих або нижчих метаболічних доменах, ніж передбачалося [8, 14, 17].

Тридоменна метаболічна модель

Фізіологія вправ на витривалість поділяє виконувану роботу на три основні домени метаболічної інтенсивності, які розділені двома фізіологічними межами [19]:

  1. Помірний домен (Moderate Domain): Інтенсивність роботи нижче першого вентиляційного порогу (VT1) або першого лактатного порогу (LT1) [19]. У цьому домені рівень лактату в крові залишається близьким до вихідного рівня (часто визначається як підвищення менш ніж на 0,5 мМ вище базового), а окиснення жирів підвищене [5, 17].
  2. Важкий домен (Heavy Domain): Інтенсивність роботи між першим метаболічним порогом (LT1/VT1) і другим метаболічним порогом (LT2/VT2, критична потужність або критична швидкість) [19]. Рівень лактату в крові зростає вище базового (часто емпірично визначається як підвищення на ≥1,5 мМ вище базового), але стабілізується під час тривалого навантаження, наближаючись до максимального стаціонарного стану лактату (MLSS) [3, 17].
  3. Граничний домен (Severe Domain): Інтенсивність роботи між другим метаболічним порогом і максимальним споживанням кисню (V˙O2max), що характеризується невпинним зростанням рівня лактату та швидким настанням втоми [3, 19].

Елітні спортсмени на витривалість зазвичай виділяють приблизно 80% свого тренувального обсягу на помірний домен (Зона 2 і нижче), щоб оптимізувати жировий обмін, покращити ефективність мітохондрій і заощадити глікоген у м'язах [5].

Середні значення HRR та індивідуальна варіативність

Формула Карвонена обчислює цільовий пульс шляхом додавання частки резерву пульсу до пульсу в стані спокою: Цільова ЧСС=ЧССспокою+частка інтенсивності×(ЧССмакс−ЧССспокою) [2]. Врахування пульсу в стані спокою допомагає відобразити базовий парасимпатичний тонус, проте стандартні відсоткові зони часто розходяться з прямими фізіологічними вимірюваннями [2].

У контрольованих дослідженнях на велоергометрах середні показники груп свідчать про прийнятне узгодження між HRR та метаболічними маркерами. У когорті з 33 аеробно тренованих велосипедистів-чоловіків (середній V˙O2max: 62,1 ± 4,6 мл·кг⁻¹·хв⁻¹) фізіологічні орієнтири відповідали таким середнім значенням [3]:

  • VT1: 184 ± 36 Вт (66 ± 9% HRR) [3]
  • MLSS (підгрупа з n=14): 256 ± 31 Вт [3]
  • VT2: 298 ± 36 Вт (88 ± 6% HRR) [3]
  • V˙O2max: 390 ± 34 Вт (100% HRR) [3]

На основі тестів із ступеневим навантаженням (інкремент 25 Вт·хв⁻¹) було виділено п'ять тренувальних зон: R0 (53–62% HRR), R1 (62–71% HRR), R2 (74–86% HRR), R3 (86–99% HRR) та R3+ (100% HRR) [3].

Проте масштабні дані метааналізів демонструють, що індивідуальні значення порогів мають величезний розкид навколо цих середніх величин [17]. У метааналізі, що охопив 25 досліджень і 412 бігунів, індивідуальні показники ЧСС на рівні фізіологічних порогів варіювалися у широких межах [17]:

  • Діапазон LT1: від 65% до 90% HRR (або від 69% до 94% ЧССмакс) [17]
  • Діапазон LT2: від 73% до 95% HRR (або від 80% до 98% ЧССмакс) [17]

Через такий розкид призначення довільної цілі, наприклад 75% HRR, може для одного бігуна гарантувати перебування безпечно нижче LT1 у помірному домені, тоді як іншого виведе далеко за межі LT1 у важкий домен [17, 19]. Щоб із 95% упевненістю тренуватися суворо нижче LT1 без лабораторного тестування, спортсмен повинен залишатися нижче 65% HRR (або нижче 70% ЧССмакс) [17].

Причини невідповідності між формулами ЧСС та метаболічними порогами

Невідповідність між моделями резерву ЧСС на основі формул та реальними порогами лактату крові й газообміну пояснюється кількома факторами:

1. Похибка оцінки ЧССмакс

Стандартні вікові формули для розрахунку максимальної ЧСС мають похибку оцінки в межах ±10–12 уд/хв [2]. У 1999 році Мейєр та колеги виявили, що призначення навантаження на фіксованому рівні 85% від ЧССмакс призводило до того, що індивідуальна інтенсивність спортсменів коливалася від 87% до 116% від їхнього індивідуально виміряного анаеробного порогу [2].

2. Рівень аеробної підготовки та нелінійні зміщення порогів

Зв'язок між аеробною витривалістю та положенням порогу не є однаковим для різних категорій тренованості [11]. У зведеному дослідженні за участю 863 учасників споживання кисню на рівні VT відносно резерву споживання кисню (VT%V˙O2R) продемонструвало U-подібну криву [11]. Найнижча точка припадала приблизно на 43% V˙O2R у людей із V˙O2peak близько 40 мл·кг⁻¹·хв⁻¹, тоді як середній VT%V˙O2R зростав приблизно до 75% в учасників із найнижчими та найвищими значеннями V˙O2peak [11].

3. Статеві відмінності

Фіксовані цільові пороги працюють по-різному у чоловіків і жінок [19]. У когорті з 165 бігунів-аматорів жінки демонстрували значно вищу відносну ЧСС, V˙O2 та швидкість бігу на рівні LT1 порівняно з чоловіками (p<0.001), що свідчить про те, що універсальні цільові показники ЧСС спотворюють реальне метаболічне напруження залежно від статі [19].

4. Клінічні популяції та хронотропна недостатність

Розбіжність між рекомендаціями щодо фіксованих цільових зон ЧСС та фізіологічними порогами особливо виражена у клінічних групах [8, 14]. У дослідженні за участю 350 осіб стандартні рекомендації щодо зон інтенсивності помилково класифікували VT1 як високу інтенсивність замість помірної у 67,1% (попередні настанови) та 79,6% (настанови ESC 2020 року) пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, тоді як у здорових нетренованих людей відповідність становила 90%, а у спортсменів — 93,9% [8].

Аналогічно, у 18 пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю цільовий пульс, розрахований як 40–70% HRR, був значно вищим за фактично виміряні пороги, що створювало ризик призначення важкого або граничного навантаження вище вентиляційного порогу або точки респіраторної компенсації [14]. Виміряна ЧССмакс у цих пацієнтів була на 12% нижчою за розрахункові вікові норми навіть після врахування стандартних коригувань на прийом бета-блокаторів [14].

Практичні альтернативи та орієнтири

Коли немає можливості провести пряме газоаналітичне тестування (вимірювання VT1/VT2) або аналіз рівня лактату в крові, кілька альтернативних методів дозволяють прив'язатися до реальних фізіологічних переходів:

  • Шкала сприйняття напруження (RPE): У когортах із різним рівнем підготовки — від нетренованих осіб до висококласних атлетів — VT стабільно фіксується близько середнього показника RPE за шкалою Борга 12,5 ± 0,93, незважаючи на велику різницю в абсолютній потужності роботи [11].
  • Варіабельність серцевого ритму (ВСР / HRV): Нелінійний аналіз ВСР за допомогою детрендованого флуктуаційного аналізу (DFA α1) фіксує зміни властивостей фрактальної кореляції, які знижуються від ~1,5 за низької інтенсивності до 0,75 поблизу VT1/LT1 [22, 23]. У елітних триатлетів та бігунів поріг DFA α1=0.75 продемонстрував високу узгодженість із LT1 та VT1 із середньою різницею лише від 1,7 до 2,0 уд/хв [22, 23].
  • Орієнтири продуктивності: У бігунів-аматорів розрахунки на основі фіксованої швидкості дають меншу похибку для визначення LT1 та LT2 порівняно з використанням лише ЧСС або RPE, хоча розрахункова оцінка максимальної швидкості замість її прямого вимірювання збільшує похибку визначення порогів [19].

Джерела

Вебджерела

  1. Prediction of Relevant Training Control Parameters at ... - PMC
  2. How to Calculate Your Heart Rate Zones: Karvonen ...
  3. Heart rate reserve at ventilatory thresholds, maximal lactate ...
  4. Claudia Römer from Charité - Universitätsmedizin Berlin
  5. Zone 2 Intensity: A Critical Comparison of Individual Variability ...
  6. (PDF) Percentages of Maximal Heart Rate, ...
  7. Using Free-Living Heart Rate Data as an Objective Method to ...
  8. The importance of ventilatory thresholds to define aerobic ...
  9. Ventilatory thresholds - Using HRV to assess VT1 and VT2
  10. Is There Agreement and Precision between Heart Rate ...
  11. Ventilatory Threshold Related to V.O2reserve, Heart Rate ...
  12. Everything You Need to Know About Ventilatory Thresholds
  13. Comparison of cardiorespiratory responses between treadmill ...
  14. Exercise heart rate guidelines overestimate recommended ...
  15. Exercise intensity prescription in cardiovascular rehabilitation
  16. Heart Rate Variability-Derived Thresholds for Exercise ... - PMC
  17. Individual variation in heart rates at LT1 and LT2 in runners ...
  18. Heart Rate Zones: How to Calculate and Train With Them
  19. The accuracy of fixed intensity anchors to estimate lactate ...
  20. Exercise Intensity - an overview
  21. What Is Moderate to Vigorous Exercise Intensity?
  22. An Index of Non-Linear HRV as a Proxy of the Aerobic ... - PMC
  23. A New Detection Method Defining the Aerobic Threshold ...
  24. Correlation properties of heart rate variability to assess the ...

Пов'язані дослідження

EnduranceЧергування бігу й ходьби проти безперервного бігу після перерви

Структуровані інтервали бігу й ходьби дають механічну та клітинну перевагу над безперервним бігом, використовуючи вікна клітинної сигналізації для синтезу колагену та утримуючи напруження тканин нижче порогу пошкодження. Проте, хоча інтервальне навантаження знижує гостру втому й початкові сплески травматизму, довгострокова профілактика травм залежить від об'єктивних силових критеріїв і суворо контрольованого щотижневого прогресу обсягу.

EnduranceСубмаксимальні степ-тести для відстеження змін VO₂max

Субмаксимальні степ-тести дозволяють визначити загальні категорії кардіореспіраторної витривалості, проте стандартна похибка оцінки у 4,4–4,7 мл/кг/хв обмежує їхню точність для відстеження невеликих змін VO₂max з часом. На пульс відновлення між тестуваннями суттєво впливають стабільність каденсу, положення тіла після навантаження, вживання кофеїну перед тестом і базовий рівень підготовки.

EnduranceПрогресія критичної швидкості плавання та графік ретестів

Критичну швидкість плавання (CSS) слід повторно тестувати кожні 8–12 тижнів, щоб зафіксувати справжні аеробні адаптації, а не щоденні коливання форми. Прогресія в тренувальних блоках досягається поступовим переходом від базового обсягу або високоінтенсивних інтервалів до змагальних порогових серій із контролем кількості гребків і темпу.

EnduranceЧи можуть велоінтервали зберегти бігову форму та пороги?

Високоінтенсивні інтервальні тренування на велосипеді ефективно зберігають максимальне споживання кисню, вентиляційний поріг і результати в бігу на середні дистанції при заміні важких бігових тренувань. Однак через відсутність ударного та ексцентричного навантаження повна заміна бігу велоспортом з часом може погіршити бігову економічність і механіку кроку.

EnduranceТейперинг у спорті на витривалість: тривалість, обсяг та інтенсивність

Атлети у видах спорту на витривалість досягають пікової форми в день змагань завдяки зниженню тренувального обсягу на 41–60% протягом 8–14 днів за експоненційною моделлю. Щоб уникнути детренованості, інтенсивність і частота тренувань мають залишатися високими, хоча VO2 max та економічність рухів зазвичай не зазнають відчутних змін.

EnduranceТейперінг у бігу: оптимальна тривалість, обсяг та інтенсивність

Наукові дослідження у сфері спорту свідчать, що ефективний біговий тейперінг передбачає зниження загального тренувального обсягу на 41–60% протягом 8–21 дня зі збереженням базової інтенсивності та частоти занять. Така прогресивна стратегія забезпечує покращення результатів на 2–3% за рахунок усунення втоми та збільшення потужності м'язових волокон, тоді як зниження інтенсивності або повний відпочинок нівелюють цей приріст.

EnduranceСтратегія «біг-ходьба» чи безперервний біг на довгі дистанції

Використання структурованої стратегії «біг-ходьба» забезпечує фінішний час на марафоні та середній пульс, порівнянні з безперервним бігом, водночас суттєво зменшуючи відчуття м'язового болю та падіння темпу наприкінці дистанції. Проте вона не знижує біохімічні маркери пошкодження м'язів або навантаження на серце.

EnduranceТочність визначення VO2 max за протоколом Брюса у нетренованих людей

Протокол Брюса на біговій доріжці дозволяє оцінити VO2 max за тривалістю навантаження, і ці показники тісно корелюють із прямими лабораторними вимірюваннями. Проте індивідуальні оцінки зазвичай мають похибку від 10% до 15%. Крутий початковий нахил часто викликає локальне втомлення м'язів ніг, через що нетреновані люди можуть завершити тест до досягнення справжнього кардіореспіраторного максимуму.

Категорії