RPE чи відсотки від 1ПМ: що краще для сили та гіпертрофії
Авторегуляція на основі RPE забезпечує приріст сили та м'язової маси, порівнянний із традиційним плануванням за відсотками від 1ПМ, з невеликою ймовірнісною перевагою в силі у досвідчених атлетів. Проте суб'єктивна точність RPE знижується у новачків, у підходах із високою кількістю повторень та у вправах, які виконуються далеко від відмови.
Останнє оновлення: 2026-11-03
Авторегуляція навантаження в силових тренуваннях за допомогою шкали індивідуального сприйняття навантаження на основі повторень у запасі (RPE на базі RIR) забезпечує довгостроковий приріст сили та гіпертрофію, порівнянні з традиційним фіксованим плануванням у відсотках від 1ПМ [1]. У тренованих атлетів навантаження за RPE може давати невелику номінальну або ймовірнісну перевагу в максимальній силі [4], проте систематичні метааналізи не виявляють статистично значущої різниці між авторегульованим і стандартизованим відсотковим плануванням навантаження [1]. Головним обмеженням тренувань за RPE є те, що точність оцінки значною мірою залежить від тренувального досвіду, близькості до м'язової відмови та вибору вправи [3, 8, 9].
Силові адаптації
Традиційні моделі навантаження призначають робочі підходи як фіксований відсоток від попередньо протестованого одноповторного максимуму спортсмена (%1ПМ) [4]. На противагу цьому, RPE на основі RIR розподіляє вагу динамічно — залежно від того, скільки повторень залишається до концентричної відмови (наприклад, RPE 8 відповідає 2 повторенням у запасі) [13].
У систематичному огляді та метааналізі 15 досліджень (PROSPERO CRD42021240506) авторегульоване призначення навантаження — як за допомогою RPE на базі RIR, так і на основі об'єктивного тренінгу за швидкістю руху штанги (VBT) — не показало статистично значущої різниці в силі 1ПМ порівняно зі стандартизованими тренуваннями за відсотками (середня різниця [MD] = 2,07 кг, 95% ДІ: від -0,32 до 4,46 кг, p = 0,09, SMD = 0,21) [1]. Якщо розглядати авторегуляцію в дослідженнях тривалістю понад 4 тижні, усі проаналізовані протоколи систематично покращували максимальну силу 1ПМ із розміром ефекту від малого до великого [3]. Крім того, суб'єктивна оцінка RPE на базі RIR та об'єктивні тренування за швидкістю забезпечують однакове зростання м'язової сили у тренованих осіб [1].
У 8-тижневому дослідженні щоденної хвилеподібної періодизації за участю 21 тренованого чоловіка атлети, які використовували RPE на базі RIR, досягли номінального приросту +17,05 ± 5,44 кг у присіданнях зі штангою на спині, +10,70 ± 3,30 кг у жимі лежачи та +27,75 ± 7,94 кг у сумі триборства, тоді як у групі тренувань за %1ПМ результати склали +13,91 ± 5,89 кг у присіданнях, +9,64 ± 5,36 кг у жимі лежачи та +23,55 ± 10,38 кг у сумі [4, 7]. Хоча абсолютна різниця не досягла стандартної статистичної значущості, аналіз на основі оцінки величини ефекту показав 79%, 57% і 72% ймовірності невеликої переваги на користь навантаження за RPE для присідань (ES = 0,50 ± 0,63), жиму лежачи (ES = 0,28 ± 0,73) та суми рухів (ES = 0,48 ± 0,68) відповідно [4].
Результати гіпертрофії
Прямі порівняння тренувань за RPE та за відсотками демонструють еквівалентний ріст м'язів за умови зіставного тренувального об'єму та зусилля [4, 7]. У тому ж 8-тижневому дослідженні з тренованими чоловіками ультразвукові вимірювання товщини м'язів не виявили суттєвих відмінностей між групами %1ПМ та RPE на базі RIR для великого грудного м'яза (+1,59 ± 1,33 мм проти +1,90 ± 1,91 мм), латерального широкого м'яза стегна на рівні 50% довжини стегнової кістки (+2,13 ± 1,95 мм проти +1,85 ± 1,97 мм) або латерального широкого м'яза на рівні 70% довжини стегна (+2,40 ± 2,22 мм проти +2,31 ± 2,27 мм) [4, 7].
Близькість до відмови також впливає на регіональну гіпертрофію. У 10-тижневому дослідженні, де порівнювали періодизовану близькість до відмови (RIR 1–4) з постійною близькістю до відмови (фіксований RIR 1), площа поперечного перерізу латерального широкого м'яза стегна збільшилася однаково в обох групах (6,5% ± 4,2% проти 5,5% ± 3,6%) [10]. Проте товщина триголового м'яза плеча статистично значуще зросла лише в групі з періодизованим RIR 1–4 (5,8% ± 5,9% проти 2,2% ± 4,9%), незважаючи на те, що ця група відзначала нижчі загальні значення RPE за тренування [10].
Точність та обмеження суб'єктивної шкали RPE
Ефективність навантаження за RPE безпосередньо залежить від здатності атлета точно оцінювати близькість до відмови [3, 9]. Дослідження підтверджують вагоме фізіологічне та біомеханічне підґрунтя шкали: бали RPE на основі RIR мають сильну зворотну кореляцію зі швидкістю руху штанги як у присіданнях на спині (r = -0,87), так і в жимі лежачи (r = -0,79) [4, 7]. У змагальних пауерліфтерів кореляція між %1ПМ та RPE на основі RIR досягає r = від 0,88 до 0,92 у присіданнях, жимі лежачи та становій тязі [3].
Однак точність оцінки варіюється залежно від досвіду, втоми та конкретної вправи:
- Тренувальний досвід: Досвідчені атлети (із досвідом > 1 року) оцінюють 1ПМ за шкалою RPE значно ближче до справжньої відмови (9,80 ± 0,18), ніж новачки (< 1 року досвіду; 8,96 ± 0,43, p = 0,023), і демонструють сильнішу зворотну кореляцію між швидкістю та RPE (r = -0,88 проти r = -0,77) [3, 9].
- Близькість до відмови: Спортсмени точніше визначають кількість повторень, що залишилися, у міру накопичення втоми та наближення підходів до концентричної відмови (досягаючи r = 0,95 для жиму лежачи та r = 0,93 для присідань під час багатопідхідних протоколів при 70% 1ПМ) [9]. Точність суттєво знижується у багатоповторних підходах, що виконуються далеко від відмови [3].
- Варіативність вправ: У нетренованих дорослих суб'єктивні оцінки навантаження за стандартними шкалами значно відрізняються між вправами за однакової відносної інтенсивності; жим над головою викликає значно вищий суб'єктивний RPE, ніж підйоми на носки, що вказує на неможливість однакового застосування суто суб'єктивних шкал для всіх рухів без попереднього калібрування [8].
Авторегуляція об'єму та швидкісні пороги
Авторегуляція може визначати не лише робочу вагу, але й об'єм підходів [1]. Хоча для суб'єктивної авторегуляції об'єму (наприклад, стратегії зупинки за RPE, коли підходи припиняються при досягненні цільового значення RPE) бракує довготривалих порівняльних досліджень [1], об'єктивні пороги втрати швидкості (VL) чітко розмежовують адаптації сили та гіпертрофії [1].
Дані метааналізів свідчать, що нижчі пороги втрати швидкості (≤ 25%) забезпечують суттєво більший приріст сили в 1ПМ, ніж вищі пороги (> 25%; MD = 2,32 кг, p = 0,02, SMD = 0,23), хоча ця перевага в силі виявляється переважно тоді, коли поряд із базовими виконуються допоміжні вправи [1]. Навпаки, вищі пороги втрати швидкості (> 25%) стимулюють значно більшу гіпертрофію площі поперечного перерізу м'язів, ніж пороги ≤ 25% (MD = 0,61 см², p = 0,03, SMD = 0,28) та пороги ≤ 20% (MD = 0,64 см², p = 0,03, SMD = 0,34) [1]. Різниця в гіпертрофії між порогами втрати швидкості 20–25% та > 25% не є статистично значущою (MD = 0,36 см², p = 0,28, SMD = 0,13) [1].
Варто зазначити, що втрата швидкості відображає загальну кількість повторень, виконаних у підході, а не кінцевий RPE, розрахований за швидкістю останнього повторення [16]. Наприклад, досягнення RPE 8 (швидкість останнього повторення 0,20 м·с⁻¹) призводить до втрати швидкості приблизно на 51% під час підходу з 8 повторень, але лише до 23% втрати швидкості під час підходу з 3 повторень при ~87,5% 1ПМ [16].
Практичне застосування
Для досвідчених атлетів RPE на основі RIR є зручним методом врахування щоденних коливань сили без потреби в регулярному тестуванні максимуму [3, 4]. Стандартні моделі пауерліфтингу зіставляють RPE 10 із зусиллям 0 RIR (100% 1ПМ на 1 повторення), а RPE 8 — із 2 RIR (92,2% 1ПМ на 1 повторення, 86,3% на 3 повторення та 78,6% на 6 повторень) [13].
Гібридні підходи поєднують обидва методи. В авторегульованому об'ємному тренінгу (AVT) інтенсивність спочатку прив'язується до відсотка від 1ПМ, при цьому перший підхід виконується з цільовим RIR для визначення базової продуктивності, а в наступних підходах кількість повторень та інтервали відпочинку динамічно коригуються в міру накопичення втоми [6].
Джерела
Вебджерела
- The Effect of Load and Volume Autoregulation on Muscular ...
- “Which autoregulation strategy should we use?” The effects ...
- Effects of subjective and objective autoregulation methods for ...
- RPE vs. Percentage 1RM Loading in Periodized Programs ...
- Autoregulation vs. traditional loading: Finding the best ...
- As You Get Older, Training Too Hard Could Hold You Back
- RPE vs. Percentage 1RM Loading in Periodized Programs ...
- RPE Alone Is Weak for Prescribing Strength Training Intensity
- Application of the Repetitions in Reserve-Based Rating ... - PMC
- Influence of Varying Proximity-to-Failure on Muscular ...
- A Comparison of Traditional and Autoregulated Periodized ...
- THE EFFECTS OF PERCENTAGE-BASED, RATING ...
- RPE Calculator | RPE Percentage Chart | RPE to 1RM Converter
- Predicting Total Back Squat Repetitions from ... - PMC - NIH
- Velocity-Based Training
- Velocity Based Training Q&A Part 1